ЛЬВІВСЬКА АРХИЄПАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
у В И Н Н И К А Х
2021 - 2026...
П'ять років спільної дороги
В березні 2021 року в парафії Різдва Івана Хрестителя, згідно декрету Архиєпископа Львівського кир Ігоря Возьняка, розпочала служіння нова команда священників: о. Ростислав Пендюк – адміністратор, о. Юрій Хамуляк, о. Назар Литвин, диякон Віталій Байда. У 2023 році отець Юрій став капеланом 24 бригади ЗСУ, а отець Віталій капеланом Націаональної Гвардії України. То ж до служіння в парафії провід архиєпархії покликав отців Андрія Станішевського та Богдана Романова. Згодом до отців приєднався також отець Роман Воловецький.
То ж у 2026 році минуло 5 років служіння оновленої команди священників у парафії. Це стало нагодою підбити перші підсумки.
Молитва, традиція і духовне життя
Першим важливим рішенням було зберегти богослужбовий ритм парафії. І сьогодні в храмі щоденно звершується Свята Літургія: зранку молимося за померлих, а ввечері - за живих, за здоров'я і в різних намірах парафіян. У неділю до розкладу було додано ще одну Літургію о 15:30. Спершу це було практичне рішення, але згодом виявилося, що для частини людей цей час є дуже зручним, тому Літургія залишилася в постійному розкладі. Важливим духовним викликом стало також переосмислення того, як сьогодні допомагати людям жити вірою. Ми з вдячністю ставимося до церковної традиції, яка допомогла нашій Церкві вистояти в часи переслідування. Водночас сьогодні традиція має бути не лише зовнішньою формою, а усвідомленим вибором серця і розуму. Тому одним із напрямів душпастирства стало запрошення людей перейти від звички до усвідомленої віри, щоб християнство не завершувалося за дверима храму, а ставало способом щоденного життя. Паломництва теж стали важливою частиною цієї дороги. За ці роки парафіяни разом їздили до Унева, Гошева, Глинян, Зарваниці, Крехова, Старуні, Прилбич та інших святих місць. Прощі допомагають не лише молитися, а й творити спільноту в дорозі.
Оновлення храму і парафіяльного простору
Перші роки служіння були пов'язані також із конкретним оновленням храму Різдва Івана Хрестителя і простору навколо нього. Було відновлено внутрішні стіни храму, освіжено стінописи, з'явилися ікони великих свят, встановлено кондиціонери, які допомагають і влітку, і в перехідні періоди року. Важливим простором стала хатина біля храму. Спочатку вона була головним місцем позахрамового життя: тут відбувалися катехизація, зустрічі спільнот і різні парафіяльні активності. Тепер, коли розвинувся Софійський Схил, перший поверх хатини став парафіяльним офісом, а другий поверх служить для зустрічей спільнот і занять хору. Було реконструйовано подвір'я храму: перенесено фігуру Ісуса Христа, забруковано значну частину території, з'явилися пандуси, оновлено дошку оголошень, вхідні двері, накриття перед храмом, огорожу з боку сусідів, відреставровано хрести і встановлено нові лавки. Більшість цих робіт була виконана руками парафіян або за кошти, пожертвувані парафіянами.
Служіння в час війни
Після початку повномасштабного вторгнення 26 лютого 2022 року при парафії почав діяти гуманітарний центр. Він допомагав людям, які приїжджали зі Сходу України, а також збирав і передавав на фронт продукти, медикаменти, речі та необхідну амуніцію. Парафія і мешканці Винник приймали десятки й сотні людей, які втікали від війни.Після першого гуманітарного етапу парафія продовжила підтримувати військових. Раніше це були квадрокоптери, прилади нічного бачення, амуніція та інше спорядження, останнім часом особливий акцент - автомобілі для військових. Щороку парафія передає допомоги приблизно на 1,5-2 мільйони гривень. Це один із найсильніших доказів, що парафія є не лише спільнотою молитви, а й спільнотою відповідальності.
Від будівництва до живого простору Святої Софії
Коли нова команда прийшла служити в парафію, на Святій Софії вже тривали будівельні роботи. Храм фізично був поруч, але для багатьох парафіян ментально залишався ніби 'десь там'. Тому поступово прийшло розуміння: простір Святої Софії потрібно оживити, наповнити присутністю людей, щоб громада могла бачити майбутній храм, торкатися цього місця і вже тепер наповнювати його життям. Першим важливим кроком стала толока в березні 2023 року. Територія, яка була майже закинутою, почала поступово впорядковуватися. У серпні 2023 року в цокольному поверсі майбутнього храму вперше провели дитячий табір. Приміщення було ще дуже простим, але саме тоді стало зрозуміло, що цей простір може і має жити вже тепер. Згодом цокольний поверх почав перетворюватися на функціональне приміщення: було поштукатурено стіни, зроблено туалети, проведено воду, встановлено кондиціонери, підготовлено систему підігріву підлоги. Він став місцем таборів, святкувань, зустрічей, а згодом і кав'ярні. Так Свята Софія перестала бути лише будівельним об'єктом і почала ставати місцем життя.
Софійський Схил: простір зустрічі
У вересні 2023 року в цокольному поверсі Святої Софії відбулася стратегічна сесія з активними парафіянами та людьми, яким був небайдужий розвиток цього місця. На ній звучали ідеї про храм як духовний центр, простір для дітей і молоді, освіту, культуру, природу, тишу, соціальні ініціативи, кав'ярню, навчання, творчість і спільноту. Ця зустріч допомогла побачити головне: Свята Софія має бути не лише будівлею, а живим простором зустрічі Бога і людини, людини з людиною, парафії з містом.Приблизно в той самий час народилася назва 'Софійський Схил'. У липні 2023 року була перша спроба відкрити невелику парафіяльну кав'ярню, а 16 червня 2024 року відкрилася оновлена кав'ярня в цокольному поверсі. Вона не розташована на прохідному місці, але здобула постійних відвідувачів і стала місцем, яке люди люблять. Від початку було поставлено принцип якості: добра кава, якісні десерти, зручність і атмосфера, у якій хочеться залишатися.Ще кілька років тому територія, яку сьогодні називаємо Софійським Схилом, була майже закинутим місцем. За короткий час вона стала одним із улюблених просторів мешканців Винник. Люди приходять сюди на прогулянки, з дітьми, на каву, на події або просто для того, щоб побути в гарному місці. За приблизними підрахунками, лише у 2025 році тут побували близько 30 000 людей.
Оновлене бачення храму і Світлиця
Проєкт храму Святої Софії бере початок ще з 1990-х років. Для свого часу це був сміливий і сучасний проєкт, але сьогодні громада відповідально дивиться на нього очима майбутнього: яким має бути храм, як він служитиме людям через десятиліття і як поєднати богослужбовий простір із просторами формації, катехизації, зустрічей і служіння. Оновлене бачення не заперечує попередньої праці, а спирається на неї й шукає відповідь на нові питання.Важливим етапом розвитку стала Світлиця блаженнішого Патріарха Любомира Гузара. Вона постала як просте, але функціональне приміщення для таборів, зустрічей, святкувань, різдвяного фестивалю, концертів, молитовних сніданків та інших подій. У світлиці можна прийняти більшу кількість людей, а її наявність значно розширила можливості Софійського Схилу.Під час парафіяльного свята 30 червня 2024 року було розпочато ініціативу 'Світло для Софії'. На даху світлиці встановили сонячні панелі, а понад 70 сімей і окремих людей долучилися до цієї справи. У часи відключень електроенергії людей запрошували приходити на Софійський Схил - бути у світлі й теплі, зарядити телефони і комп'ютери. Це стало прикладом того, як спільна справа служить не лише парафії, а й ширшій громаді.
Богослужіння біля Святої Софії
Від 2024 року частину богослужінь, особливо у великі святкові дні, почали проводити на площі біля храму Святої Софії. Це має і духовний, і практичний сенс. Духовний - бо простір майбутнього храму вже тепер стає молитовним простором. Практичний - бо в окремі свята храм Різдва Івана Хрестителя і його подвір'я не можуть комфортно вмістити всіх людей. Літургії на Квітну неділю, освячення великодніх кошиків, Літургія на Преображення та інші богослужіння біля Святої Софії стали знаком, що майбутній храм уже починає жити своїм головним покликанням. Храм ще не завершений, але молитва вже збирає людей у цьому просторі.
Діти, молодь і сім'ї
Дитячі табори стали одним із перших способів оживлення простору Святої Софії. Саме через дітей і табори цокольний поверх уперше наповнився життям. Щороку парафія готує до першої Сповіді й урочистого Причастя близько 150 дітей, а також працює з їхніми батьками. Так підготовка до Таїнств стає нагодою для цілої родини знову пізнавати віру.Софійський Схил використовується для катехизації, підготовки до школи, гуртків, гімнастики, шахів, настільного тенісу та інших розвивальних занять. Окремим напрямом стала праця з молоддю й аніматорами. Аніматорство поступово осмислюється не лише як служіння дітям, а й як школа лідерства, відповідальності, командної роботи і дорослішання для самих молодих людей.У 2024 році парафія спробувала також навчальну програму для дев'ятикласників. Вона була спрямована на загальний розвиток і підготовку до дорослого життя: лідерство, публічні виступи, дизайн-мислення, розуміння грошей, суспільних процесів та інших практичних тем. Досвід показав, що довга річна або дворічна програма є непростою для підлітків, але сама ідея такого формату залишається дуже цінною і потребує нового втілення. Сім'я стала одним із сердець парафіяльного життя. У парафії діє спільнота сімей, яка об'єднує близько 20 активних сімей і має зустрічі приблизно двічі на місяць. Від 2025 року щовівторка об 11:00 на Софійському Схилі відбуваються зустрічі мам малих дітей. Також парафія проводить підготовку до життя в сім'ї для пар, які планують брати шлюб, і організовує зустрічі з психологами та цікавими людьми про сім'ю, виховання дітей і стосунки.
Свята, культура і гостинність
З 2022 року парафія розвиває формат ширшого святкування храмового празника Різдва Івана Хрестителя. Якщо саме свято припадає на будній день, воно залишається насамперед літургійним, а найближчої неділі громада збирається ширше: зі сценою, ярмарком, розвагами для дітей і частуванням. У час війни така радість не є втечею від реальності, а знаком надії.Окремою важливою подією став Софія Фест - свято Святої Софії як простір сенсів, освіти, дискусії, культури і духовного зростання. Особливо вдалим був Софія Фест у 2025 році: участь у ньому взяли понад тисячу людей, а інтелектуальні майданчики й дискусії також зібрали слухачів. Це стало підтвердженням, що люди приходять не лише на концерт чи частування, а й на розмову, навчання і спільний пошук відповідей. Окремими традиціями стали День матері, коли після Літургії мамам, жінкам і дівчатам дарують квітку, а також 'Коляда на парафії', коли парафія виходить у різні локації Винник з вертепом і колядою, запрошуючи людей не лише приймати колядників у домі, а й виходити назустріч одне одному. Кілька років поспіль у грудні відбувається також подячна зустріч спільнот у світлиці на Софійському Схилі. Софійський Схил став також простором культури. Тут відбувалися поетичні вечори, перегляди фільмів, концерти, фестивалі, молитовні сніданки, родинні та міські події. У парафіяльному просторі виступали Пікардійська Терція, Оксана Муха, Соломія Чубай, гурт 'Попри все', хор 'Дударик назавжди', театр 'Глорія' з Дрогобича, Оксана Білозір та інші гості. Такі події допомагають простору бути місцем краси, культури, мистецтва і спільного переживання сенсів.
Милосердя і підтримка людей
Свято Святого Миколая в парафії має кілька вимірів. Хатина Святого Миколая щороку приймає сотні дітей; у сам день свята після Літургії люди отримують невеликий знак уваги; окремо парафія дбає про подарунки для дітей у складних життєвих обставинах і дітей військових, які загинули або зникли безвісти. Це не просто подія для дітей, а школа милосердя для всієї громади. Від 2023 року парафія організовує різдвяну вечерю для самотніх людей, а також запрошує їх на Великодній сніданок. У співпраці із соціальними службами Винник цих людей запрошують на Софійський Схил, парафіяни готують вечерю, колядують, спілкуються і стараються дати гостям щось із собою додому. Так парафія нагадує: свята мають бути простором близькості й уваги також для тих, хто залишився сам.
Спільноти, команда і комунікація
Життя парафії не тримається лише на священниках чи окремих подіях. Воно твориться багатьма спільнотами, хорами, служіннями, дяками, працівниками, черговими, бухгалтерами, волонтерами і людьми, які часто непомітно, але відповідально виконують свою працю. Саме ця щоденна вірність робить парафію живою.Парафія активно присутня в медійному просторі: має велику групу у Facebook, присутність в Instagram і WhatsApp, сайт із базовою інформацією, а Софійський Схил має власні сторінки. Комунікація стала частиною служіння, бо важливо не лише щось робити, а й допомагати людям знати, розуміти сенс подій і відчувати себе запрошеними.У 2026 році було проведене онлайн-опитування парафіян. Воно підтвердило, що людям важливі спільна молитва, Святі Таїнства, проповідь, особиста зустріч з Богом, відчуття спільноти і активне життя парафії. Водночас прозвучав запит на вивчення Біблії, основи віри, особисту молитву, підтримку сімей, виховання дітей і підлітків, відповіді на моральні виклики сучасного світу, підтримку людей у кризі та ширший розвиток Софійського Схилу.
Подяка і підсумок
Багато робіт на Софійському Схилі, у цокольному поверсі Святої Софії, у світлиці та на території довкола виконувалися конкретними людьми, командами і спільнотами. Особлива вдячність належить тим, хто допомагав працею, коштами, професійністю, часом, молитвою і серцем. Софійський Схил і весь розвиток парафії - не справа кількох людей. Це спільна дорога багатьох.За п'ять років парафія зберегла щоденне богослужбове життя, оновила храм і подвір'я, стала активним центром допомоги під час війни, продовжила будівництво Святої Софії, перетворила занедбаний простір на Софійський Схил, створила світлицю, кав'ярню, сонячну електростанцію, розвинула дитячі, молодіжні, сімейні, катехитичні, культурні та соціальні ініціативи. Найголовніше - зміцнилася спільнота. Люди почали не лише приходити до храму, а й брати відповідальність: молитися, служити, жертвувати, будувати, організовувати, допомагати, навчати, співати, прибирати, готувати, приймати гостей, підтримувати військових, дітей, самотніх і родини. Свята Софія ще не добудована, але простір довкола неї вже живе. Це означає, що ми не просто чекаємо завершення будівництва. Ми вже тепер втілюємо головну місію: творимо місце зустрічі людини з Богом і людини з людиною.