Парафія Різдва Івана Хрестителя

Історія Винник розпочинається майже одночасно з історією Львова. Перші німецькі поселення з’явились у Винниках ще за часів Лева Даниловича у XIII ст. Саме Лев подарував Винники німецькій родині Штехерів. Перший війт Львова за часів Лева Даниловича, Бертольд Штехер, став першим відомим володарем Винник. Згодом, 22 серпня 1352 року польський король Казимир III своїм привілеєм підтвердив право нащадків Бертольда на володіння  винниківськими землями. Ця грамота й стала першою письмовою згадкою про Винники.

Однак масово прибувати на територію Львівщини й засновувати свої колонії німецькі переселенці почали у другій половині XVIII століття. Австрійський уряд розробив цілу програму міграції німців, якою передбачалося надання грошей переселеним сім’ям з державного бюджету та безкоштовні землі для поселення з майбутнім правом спадщини на них. Також мігранти отримували кошти на дорогу до місця призначення, худобу, будівельні матеріали та все необхідне для облаштування комфортних умов проживання на нових землях. Німецькі колоністи мали свободу віросподання та звільнялись від сплати податків на 10 років.

В 1785 році у Винниках заснували колонію Вайнберґен «Винна Гора». Колонія простяглась уздовж широкої центральної  вулиці (тепер вул. Галицька), яка веде у напрямі на Золочів та Тернопіль. У колонії поруч одна з одною проживали  різні верстви населення: селяни, ремісники, робітники, чиновники, інтелігенція, місцеві підприємці.